Сергієнко Д.В.

Харків, Україна

На даному етапі особливої актуальності набуло питання вивчення важливого феномену громадського життя як благодійність. Меценатство визначних діячів у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., зазвичай формувалося на гуманістичних та релігійно-моральних засадах, що і за теперішніх умов розвитку українського суспільства є дуже важливою громадсько-корисною справою. У зв’язку з цим на увагу заслуговують історичні особистості, діяльність яких ще не так давно замовчувалася або просто не привертала уваги дослідників. Особливо це стосується жінок, дослідження діяльності яких зовсім нещодавно привернула увагу окремої невеликої когорти вчених. Адже жіноча благочинність суттєво відрізняється від чоловічої. І це прикметно показано у дослідженні меценатської діяльності жіноцтва відомої родини промисловців Терещенків.

Катрич Інна Малютіна Оксана

Харків, Україна

 Місто Лубни виникло на початку Х ст., коли небезпеку сучасної території Лівобережної України становили печеніги, що прийшли в Причорномор’я з-за Волги. Потребу надійного захисту від них усвідомлював великий князь Київський Володимир Святославич.

Найважливішою з ліній оборони Русі була південно-східна, що проходила по Сулі, на кордоні зі степовим Лівобережжям – основною територією печенігів. Вона лишалась такою і тоді, коли в ХІ-ХІІ ст. печенігів змінили теж грізні вороги – половці.

Винокурова Людмила

г. Якутск, Россия

В 1920-е гг. ХХ столетия важную роль стала играть формирующаяся партийно-советская элита Якутии, ее отдельные лидеры, в том числе П.А.Ойунский один из руководителей становления и развития государственности республики. Установление автономии Якутии знаменовало собой начало культурного возрождения народов края. Одним из основных вопросов политической деятельности правительства Якутской Автономной Советской Социалистической Республики была якутизация органов власти.

Кувватова Надира

канд.ист.наук, старший преподаватель

Узбекистан, Кашкадарьинская область, г.Карши.

В начале ХХ столетия Кашкадарья входила в состав Бухарского эмирата, и была разделена на Каршинское, Китабское, Яккабагское, Чиракчинское, Гузарское, Шахрисабзкое бекства. Основная часть земель в Кашкадарье принадлежала владельцам собственности и чиновникам, трудящаяся часть населения существовала, арендуя у них земли. В предгорных районах области, в верхней и средней Кашкадарье, в степях, расположенных на восточной стороне города Карши в годы когда выпадало много осадков, земледелие приносило хороший урожай, в годы с меньшим количеством осадков земледелие давало скудный урожай, что вносило трудности в жизнь дехкан [4, c. 63].