Олексюк Наталія

м. Тернопіль, Україна

Актуальність проблеми. Важливою передумовою для розбудови соціальної держави є забезпечення гідного рівня життя всім громадянам країни. Особливої уваги потребують сьогодні особи літнього (похилого) віку як одна з найуразливіших верств населення. Україна належить до «демографічно старих» країн світу. За останні п’ять років відмічено зростання частки осіб означеної категорії в структурі населення з 22,4% у 2009 році до 29,2% у 2014 році. На цей час в нашій державі діє так званий принцип «трьох п’ятірок»: кожен п’ятий громадянин країни є людиною літнього віку; кожна п’ята літня людина мешкає сама; кожен п’ятий з літніх людей, що мешкають самі, втратив здатність до самообслуговування [1; 2].

Водяна Ольга

м. Тернопіль, Україна

Актуальність проблеми. Право сучасного цивільного суспільства не може залишати поза увагою дітей, позбавлених батьківської турботи. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу, – проголошено в ст. 52 Конституції України. Для допомоги таким дітям створено розгалужену систему державних дитячих закладів, у яких вони утримуються на повному державному забезпеченні у віці від трьох років до повноліття. Разом з тим велику допомогу по влаштуванню дітей, які залишилися без батьків, надають державі окремі громадяни, які за власним бажанням беруть цих дітей до себе в сім’ї для того, щоб замінити їм відсутніх батьків, поставивши їх у становище рідних дітей [1].