pdf ЛІГАМЕНТОТАКСИС, ЯК МЕТОД ЛІКУВАННЯ БІЛЯ- ТА ВНУТРІШНЬОСУГЛОБОВИХ ПЕРЕЛОМІВ КІСТОК КИСТІ Популярные

Ковалишин Т.М.

Івано-Франківськ, Україна

Інвалідність внаслідок травм по Україні становить 4,9-5,2 %. Третина з них – це пацієнти з наслідками травм верхньої кінцівки. Тривала непрацездатність в 24% та інвалідність в 46,3% випадків зумовлена неефективною спеціалізованою медичною допомогою [1, c.11]. Незадовільні результати лікування пошкоджень структурних складових кисті спостерігаються у 38% хворих, – а це у 7,8% повторні зміщення та у 90,6% – нагноєння. Окрему складність становить лікування внутрішньосуглобових переломів довгих кісток кисті – п’ясткових та фаланг пальців. В клінічній практиці відоме застосування витяжіння за шкіру нігтьової фаланги, за нігтьову пластинку чи з проведенням шпиці скелетного витяжіння за нігтьову фалангу на еластичній гумовій тязі, фіксованій до ліри чи вгіпсованого зовнішнього контуру. Жоден з перерахованих не є досконалим: перший ще в 1966 році Рудольфом Кошем визнаний неприйнятним [2, c.84], а другий не дозволяє ні керувати, ані контролювати процес лікування, оскільки зусилля “витяжіння”, яке обрав і встановив хірург в день операції, наступними днями прогресуюче зменшується, а протиопора на передпліччі зісковзує проксимально, стискаючи його. Перераховане означає, що бажаний результат, м’яко кажучи, відходить за обрій. Індиректне постійне витяжіння, запропоноване групою авторів [3, c.150-151] поступається більш надійному – черезкістковій фіксації. Використання однобічно фіксованих шпиць у конструкції апарату зовнішньої фіксації подають автори згідно патенту за 2010 рік [4, c.90-93].